EN · “Ears” is an ironic yet serious poem about listening as an ethical choice. It reflects on responsibility for the words and sounds we let in, and on the consequences of unfiltered noise — for the individual, society, and the world. A poem about attention, without which stereo sound turns into distortion.
UA · Поезія «Вуха» — іронічний і водночас серйозний текст про слух як етичний вибір. Вірш говорить про відповідальність за слова й звуки, які ми впускаємо в себе, і про наслідки цієї неуважності — для людини, суспільства й світу. Це поезія про фільтрацію, без якої стереозвук перетворюється на шум.
Є у нас всього один лиш рот.
Але вух у нас удвічі більше.
Це чудово для сережок-позолот,
Але мабуть в них призначення є й інше?
Може, ними слухати шансон?
Чи якусь біду, яку нам втюхують?
Та оскільки напочатку було Слово,
Має значення, що наші вуха слухають.
Журимось: “життя бліде-руде”,
Плачемось: “лежить на серці смуток”.
Краща інновація – це скотч,
Щоб від дурки затуляв ці вуха.
Так уже в природі повелось,
Все тут рухається і міняється:
Чим дурніше потрапляє нам на слух –
Тим в дурніших ми преображаємось.
Є у нас всього один лиш рот,
Та з обох боків росте по вуху.
І якщо ми не фільтруєм слух,
Світ нас струшує своїм стереозвуком.
Як не чуєм добре ні себе,
Ні людей, природи, ні довкілля –
Щоби нас позбути глухоти,
Всесвіт застосовує свавілля.
Алла Мосієвич
23 лютого 2018р.
___
Blossoming tree, 2017
painting · живопис
This website presents an archival selection of my early works ( 2016–2018 ). The bilingual format ( English & Ukrainian ) reflects my artistic voice and international dialogue. Later visual, poetic, and multimedia works can be explored through my social media ( see Contacts ).